Освітній портал Старосинявщини - Дай руку, першокласнику!

П`ятниця, 09.12.2016, 13:37
Вітаю Вас Гість | RSS

Опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 169
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Корисні посилання
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання




Законодательные и нормативные акты Украины



Дай руку, першокласнику!


Забезпечення наступності
 
 
Батькам першокласників
Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів.
Згідно з законами України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», з 2001-2002 навчального року прийом дітей до загальноосвітньої школи починається, як правило, з 6 років і повинен проходити на без конкурсній основі.
Про це йдеться в наказі МОН від 7 квітня 2005 року № 204 «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів».
А саме: До 1 класу загальноосвітнього навчального закладу зараховувати дітей, як правило, з 6 років. Прийом дітей до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу (крім спеціалізованого) здійснювати на безконкурсній основі, як правило, відповідно до території обслуговування. . Діти, які територіально не обслуговуються навчальним закладом, можуть бути зараховані до нього при наявності вільних місць. Для зарахування дитини до 1 класу батьками, або особами, які їх замінюють, подаються:
- Заява.
- Копія свідоцтва про народження.
- Медична картка дитини встановленого зразка.
- Психолого-педагогічна картка розвитку дитини ( за згодою батьків).
4. Забезпечується першочерговий прийом до 1 класів дітей, які постійно проживають на закріпленій за навчальним закладом території обслуговування, або мають старших сестер і братів, які навчаються у даному закладі, та випускників дошкільних навчальних закладів, навчально-виховних комплексів, що уклали угоди про співпрацю.
5. В загальноосвітніх школах, навчально-виховних комплексах прийом здійснюється без проведення вступних випробувань, тестувань, співбесід, іспитів з перевірки їх знань з навчальних предметів. Що потрібно майбутньому першокласнику:
Зібрати дитину до школи — ПРОСТО!!!
Якщо Ви читаєте цю статтю, значить незабаром Вашу дитину чекає важлива та урочиста подія — вступ до першого класу. І якщо етапи вибору школи та подачі документів Ви вже подолали, настав час замислитися над тим що потрібно першокласнику в школі. В цій статті ми ПРОСТО складемо список необхідних речей для учня першого класу.
Більш того, списків буде декілька. А щоб розповісти про все досить детально, для кожного списку нам довелось написати окрему статтю. Читайте їх по порядку:
ПРОСТО одяг для школярів
ПРОСТО канцтовари для школярів
ПРОСТО ранець для першокласника
ПРОСТО мішок для взуття
ПРОСТО робоче місце школяра
Як бачите, необхідно буде придбати багато речей, і, напевно, батьків якщо не шокує, то сильно вражає сума майбутніх витрат. Але ми допоможемо Вам зекономити!
Скористуйтесь нашими порадами: Не обов’язково купувати весь одяг до першого вересня. Адже навіть заняття фізкультурою починаються у першокласників не з самого першого дня, а тільки через місяць після початку навчання. Досить придбати мінімальний комплект речей. Приблизно з жовтня в усіх магазинах починаються розпродажі, і шкільний одяг Ви зможете придбати з великими знижками. Не потрібно купувати канцелярські товари заздалегідь (наприклад, влітку). Краще відправитися в магазин за покупками ручок, гумок і ранців відразу після початку роботи «шкільного базару». Як правило, він відкривається в магазинах з 20 серпня.
Якщо ж фінансове становище дозволяє, краще більшу частину одягу та взуття придбати влітку, поки в магазинах є великий вибір моделей та мало народу. Заздалегідь придбайте й персональні етикетки для одягу, взуття та шкільного приладдя, адже Вам знадобиться час, щоб промаркувати всі речі дитини. Короткий список одягу та взуття для школярки Жакет (1 штука) Брюки (1 штука) Сарафан/спідниця (1 штука) Жилет (1 штука) Блузки повсякденні (2 – 3 штуки) Блузка святкова (1 штука) Банти (3 пари) Водолазки (2 штуки) Колготки (3 штуки) Рейтузи (1 штука) Шкарпетки (2 пари) Спортивний костюм (1 штука) Футболка біла (2 штуки) Змінне взуття (1 пара) Взуття на фізкультуру (1 пара) Канцтовари для першокласника Зошити в клітинку, 12 або 18 аркушів (5 штук) Зошити в косу лінійку, 12 або 18 аркушів (5 штук) Альбом для малювання / папка для акварелі (1 штука) Кольоровий папір (2 пачки) Кольоровий картон (2 пачки) Ножиці (1 штука) Клей (2 штуки) Прості олівці (10 штук) Кольорові олівці (2 набори) Точилка (2 штуки) Лінійка 20 — 25 см (2 штуки) Пластилін (1 набір) Дощечка для ліпки (1 штука) Фарби акварельні (1 штука) Фарби Гуаш (1 штука) Пензлі (3 штуки) Фартух для творчості (один) Нарукавники (1 комплект) Авторучки (10 штук) Палички для лічби (1 набір) Каса букв і цифр або віяла (1 штука) Обкладинки для підручників і зошитів (по 20 штук) Гумка для зтирання (2 штуки) Підставка для олівців (1 штука) Підставка для підручників (1 штука) Папка для зошитів (1 штука) Пенал (1 штука) Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника
1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому Пам’ятка для батьків
1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоби збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Уранці будіть малюка спокійно, лагідно, з усмішкою на обличчі.
2. Не підганяйте. Розраховувати час – ваш обов’язок; якщо ви цю проблему не розв’язали – провини дитини немає.
3. Обов’язково привчіть малюка зранку снідати. Це важливо, аби запобігти хворобам шлунка.
4. Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти; там вона перебуває тривалий час, витрачає багато сил й енергії.
5. Привчіть збирати портфель напередодні увечері. Перевірте, чи не забуто чогось важливого. Запитайте дитину, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час вона привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов’язків і стане більш зібраною.
6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів (без застережень на кшталт «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» тощо). У дитини попереду важка праця.
7. Зустрічаючи малюка зі школи, забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?». Краще запитайте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» Дайте дитині можливість розслабитися (згадайте, як особисто вам буває важко після напруженого дня). Коли вона збуджена і хоче з вами чимсь поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте свого школярика.
8. Обідній час – зручний момент для невимушеної розмови. Школяр може розповісти про свій робочий день і в такий спосіб звільнитися від психологічного напруження. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться. Потім вона сама все розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте особисто, уникаючи присутності дитини. Не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть із малюком спокійно.
10. Не варто навантажувати першокласника позашкільною діяльністю від самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звісно, корисні для загального розвитку, але спочатку переконайтеся, що в дитини вистачить на це сил і часу. Початок навчального року – період стресу, і перевантаження можуть тільки зашкодити.
11. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) час для спілкування з дитиною. Для вас особливо мають бути важливими справи вашого першокласника, його радощі й невдачі.
12. Важливо, щоб у сім’ї панувала єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Усі непорозуміння щодо виховання вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не завадить почитати літературу для батьків. Там ви знайдете чимало корисного.
13. Завжди будьте уважними до стану здоров’я вашого малюка. Головний біль, погане самопочуття – найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
14. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко минає, його місце заступає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддавайтесь спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на малюка чи порівняння з іншими можуть розвинути в нього комплекс неповноцінності. Навпаки, навіть коли в дитини щось не виходить, треба похвалити її, дати малюкові невеличкий перепочинок і знову повернутися до виконання завдань.
15. У жодному разі на ваші взаємини із сином чи донькою не повинна впливати успішність. Гарні довірчі стосунки усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх від самого початку нового навчального року.
16. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете й підтримаєте.
Режим дня першокласника.
7.00 – Пробудження
7.00 – 7.30 – Ранкова гімнастика
7.30 – 7.50 – Умивання, сніданок, прибирання ліжка
7.50 – 8.20 – Дорога до школи
8.30 – 13.00 – Заняття в школі
13.00 – 13.30 – Дорога зі школи додому
13.30 – 14.00 – Обід
14.00 – 15.00 – Денний сон
15.00 – 16.00 – Прогулянка
16.00 – 16.15 – Полуденок
16.15-17.00 – Підготовка до уроків
17.30 – 19.00 – Прогулянка, заняття в гуртках
19.00 – 20.00 – Вечеря, заняття за інтересами
21.00 – 7.00 – Сон.
Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання
Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності)вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»). Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи. Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі
Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки
Пам’ятка для батьків першокласників Шановні батьки першокласників! Ваша дитина на порозі пізнання. Поважайте її працю. Розмовляйте з малюком, як з рінвим. Менше карайте, критикуйте, вимагайте. Прищеплюйте дитині здорову звичку до навчальної праці не погрозами, а переконаннями і власним прикладом. Правильно організуйте робоче місце. Готуйте руку дитині до письма. Довоайте їй вправи для розвитку кисті: малювання, штрихування, вирізування, виготовлення різноманітних іграшок, ліплення з пластиліну. Важливою передумовою успішного навчання в школі є розвиток зв’язного мовлення. Треба допомогти малюкові правильно і чітко вимовляти звуки, слова, навчити уважно слухати дорослих, відповідати на поставлені запитання. Заучування віршів, загадок, приказок допоможе розвинути пам’ять, кмітливість дитини, її мовлення.

Ти в мене такий хороший!
Порадь мені, будь-ласка…
Ти мене завжди правильно розумієш…
Ти в мене молодець!
Як я тобі вдячна!
Які в тебе чудові друзі!
Чи часто ви кажете дитині такі слова? Рекомендації міської ПМПк батькам :
- Батькам першокласника
- Як підтримати самооцінку дитини
- Соціальний успіх дитини
- Як допомогти дітям з порушеннями в спілкуванні
- Батькам про покарання
Беззаперечність, або слухняні діти

Однак, чи завжди слухняність — це добре?Нечасто, але трапляються абсолютно слухняні діти, які завжди слухаються дорослих. І батькам, і вихователям такі малюки зазвичай подобаються – аякже, з ними ж нема жодних проблем! На перший погляд, дитину, що ніколи не виявляє злості, роздратування, гніву, можна назвати ідеальною. Такі діти виконують домашні обов’язки, чемні у спілкуванні, слухняні з батьками і вихователями.Дорослі їх хвалять, ставлять за приклад і не підозрюють, що така поведінка дитини дає привід для тривоги. Зазвичай така дитина слухається не лише дорослих, а й старших дітей, і однолітків, та просто усіх, хто їй щось наказує чи просить. І незнайомців у тому числі! І це небезпечно! Невміння наполягати на своєму, поводитися незалежно – це МОРАЛЬНА СЛАБКІСТЬ. Аби отримати схвалення, діти відмовляються від власних бажань і виконують те, чого хоче від них оточення.Якої мети хочуть досягти батьки абсолютно слухняних дітей? Щоб було легше жити? щоб задовольнити свої амбіції («ось яка у мене слухняна дитина!”)? І при цьому вони самі у стосунках з іншими людьми постійно демонструють свою незалежність (якщо не з начальником, то з близькими, сусідами, знайомими тощо).Напевне, й ви не раз спостерігали, прийшовши в гості, як господарі-батьки шпетять своїх дітей при сторонніх, сварять, принижують, карають. І якби ви запитали у них: «Чи справді потрібні вам діти-слуги? діти-раби?”, то вони б обурилися.Зрозумійте правильно: тут йдеться не про непотрібність виховання загалом, а про шкідливість виховання абсолютно слухняних дітей, та ще й такими методами.

Зазвичай такі діти не вміють спілкуватися, їм незатишно у колективі, вони не вміють себе захистити, не мають друзів, часто бувають апатичними, не мають якихось інтересів, бо батьки придушили у них прагнення до пізнання світу. Адже ці діти живуть за наказами: що читати, що малювати, що любити, у що бавитися.
Згадаймо нещодавнє минуле. За тоталітарного режиму вчили не висовуватись, не сперечатися, слухатися батьків, учителів і начальство. І яке покоління виростало? Дуже зручне для маніпулювання – сіра слухняна маса, якій усе байдуже.
Щоб дитина вчилася захищати свою особистість, свої інтереси, вчилася протистояти чужому ворожому контролю, їй треба допомагати вирішувати проблеми, а не наказувати: «Роби так!”. До чого призводить безмежна слухняність?

Відомий англійський психіатр Рональд Ленг на багатьох прикладах зі своєї лікарської практики довів, що головною причиною шизофренії є … беззаперечна слухняність у дитинстві! За умови, що така поведінка сприймалася дорослими як позитивна і всіляко заохочувалась. Батьки майбутніх шизофреників – зовсім необов’язково якісь садисти, що б’ють своїх дітей з ранку до вечора. Ні, просто вони задоволені своїми дітьми тільки тоді, коли ті, наче роботи, покірно виконують усе, що їм скажуть. І тільки така поведінка заохочується. За такої моделі поведінки батьків дитина змалечку засвоює, що будь-який її непослух буде сприйнятий дорослими негативно і потягне за собою дуже неприємні наслідки (неважливо, чи це буде ремінь батька, чи сльози матері: «подивись, мама через тебе плаче…”, «ти доведеш бабусю до могили” тощо).
Натомість слухняність винагородиться батьківською ласкою, подарунками і гарантує оберегти від неприємностей і дискомфорту.
Розглянемо поширений випадок. Дитина відмовляється їсти або не хоче якоїсь страви. Більшість мам і бабусь намагаються придушити такий опір у зародку: адже дитина повинна добре харчуватись. Це велика помилка. Маленькі діти ніколи не відмовляються від їжі через примхи. Вони справді не хочуть у цей момент їсти. Їх організм не потребує їжі саме зараз. Але мама чи бабуся швидко переконують їх у тому, що ліпше зробити вигляд, що їси, ніж спробувати пояснити, що ти цього не хочеш. Так і відбувається роздвоєння особистості дитини, яка надягає маску, привчається прикидатися і брехати.
Притлумлений протест, необхідність приховувати свої почуття і бажання породжують гнів на батьків, який, звісно, не виривається у слухняної дитини назовні. Цей гнів (агресія) заганяється всередину і спрямовується на самого себе (так виникають комплекс вини, комплекс неповноцінності). Внутрішня агресія насамперед шкодить здоров’ю. Ідеально слухняні діти зазвичай часто хворіють, у них ослаблений імунітет. «Втеча” в хворобу для слухняних дітей часто є самопокаранням за «погані злі думки”. Отже, самооцінка в них сильно знижується. Такі діти відчувають безпідставне почуття провини.
Внутрішня агресія може набути і деструктивних форм (однією з таких форм у підлітковому чи юнацькому віці є «втеча” – втеча з дому, «втеча” в погану компанію, в секту, в алкоголізм, у наркотики тощо). Що відбувається у підлітковому віці з дітьми, яких у ранньому дитинстві не тільки не навчили відстоювати свої права, боротися за них, а й категорично забороняли це робити? Такі підлітки «втікають” уже не в хворобу, а просто з дому чи в «іншу реальність” – за допомогою психоактивних речовин, комп’ютерних ігор чи інтернету. І тоді реаль-ний світ починає сприйматись як ірреальний, в який підліток мусить раз у раз повертатись (коли нема наркотика чи грошей на гру тощо). І поступово особистість гине, оскільки буквально переходить в інший світ, розчиняється в ньому.
Багато підлітків, особливо ті, за кого все вирішують батьки, віддають перевагу ілюзорній свободі перед реальною. Адже реальна свобода означає, що той, хто приймає рішення, несе відповідальність перед Богом і людьми за них. Підлітки, прагнучи приймати рішення, не хочуть брати на себе відповідальність. Саме в цьому полягає привабливість «поганих компаній” для дітей із благополучних, здавалось би, сімей. Адже компанія (група, секта, банда) дає ілюзію повної свободи: батьків поряд нема, батьківських заборон нема, натомість те, що забороняли батьки, тут вітається і схвалюється, нерідко підлітку надається якийсь фінансовий мінімум – ще одна ілюзія фінансової незалежності від «предків”. Водночас член групи має виконувати усі накази ватажка, будь-який відкритий протест негайно придушується і карається. Зате така рабська залежність дає члену групи абсолютну свободу від відповідальності за свої вчинки («мене завжди захистять”, «про мене подбають”, «мені наказали”, «я не мав вибору” тощо).
Звісно, далеко не кожна слухняна дитина матиме психічну хворобу, це буває рідко. Не завжди, на щастя, потрапляє й у залежність. Але ЗАВЖДИ її розвиток, особливо особистісний, гальмується.
Людина за своєю природою є істотою, що саморозвивається. Прагнення до розвитку закладено в людині природою і Богом. Але дитина розвивається лише тоді, коли сама того хоче і сама це робить. І це аж ніяк не виключає необхідності коритися дорослим, але НЕ ЗАВЖДИ. Тотальна покора блокує розвиток. Таким дітям подобається, що вони нічого не вирішують, не несуть відповідальності – за них це роблять дорослі, отже й вина за наслідки виконання наказів лежить на них.
Батьки мають виробляти здорові реакції на ситуацію, самостійність, незалежність, вміння відстоювати свою позицію – і тоді їхня дитина практично гарантована від небезпеки потрапити у будь-яку залежність (алкоголічну, наркотичну, психологічну).
Помилки батьків

Залежність – особливий внутрішній стан, що характеризується втратою свободи волі – дару Божого, який вирізняє людину серед тваринного світу. Якою людиною стане немовля – залежить від батьків. Саме у них воно вчиться і поганому, і доброму. А чи знаєте ви, що значний відсоток молодих людей, що страждають на залежність (наркотичну, алкогольну, психологічну), належать до «благополучних” сімей? І це тому, що в дитинстві вони мусили просто виживати психологічно, бо не могли сказати «ні” своїм батькам. Мається на увазі не істерично-крикливе «ні”, а нормальне людське «ні” дитини, яка знає, що її думка і бажання не байдужі найближчим людям – батькам.
На жаль, немало батьків забувають про те, що від моменту свого народження дитина є створінням Божим, а не їхньою власністю чи іграшкою. І потім їхні «шовкові” діти, ставши самі батьками, так само виховують своїх дітей. Якщо ваша дитина – ідеально слухняна, задумайтесь: чому вона боїться бувати «поганою”? Може, тому, що боїться втратити вашу любов? Батьки повинні показувати дитині, що ніколи не розлюблять її, за будь-яких ситуацій. Батьки завжди мають відділяти особистість від вчинку, оцінювати вчинок, а не особистість («я тебе люблю, але ти вчинив погано, мені неприємно”, «я розумію, ти зараз гніваєшся, але це так негарно, коли ти кричиш”, «ти розбив чашку, це напевно тому, що поспішав”, тощо. Дайте дитині свободу вибору. Поясніть дитині, що всі люди різні, і вона – не така, як усі, і це прекрасно! Якщо донька не хоче одягати цю сукенку – не треба її змушувати, бо «мама краще знає”. Слід зважати на бажання дитини, тоді вона буде впевнена у собі й самостійна, а не пасивна й байдужа. Запитуйте її думку. Дитині важливо знати, що ви ставитесь до неї, як до рівної, це підвищує її самооцінку. Не порівнюйте малюка з іншими дітьми. Користі ніякої, а комплекси набути легко. «Усі діти як діти, бавляться разом, а мій сидить у траві і невідомо що роздивляється!” – обурюється якась мама на дитячому майданчику. Такі слова принижують, вбивають упевненість у своїх силах. Не можна й змушувати дитину бавитися з іншими, бо вона цього НЕ ХОЧЕ, адже є діти, які не люблять шумних ігор. «Тихі” діти зазвичай надто критичні до себе. Старайтесь менше звертати увагу на недоліки, частіше підкреслюйте успіхи. Щира похвала додасть упевненості в собі, фальшива – підірве довіру до вас. Не квапте дитину. Дайте їй час дослідити світ чи виконати самостійну дію у такому темпі, який для неї природній. У спільній роботі чи іграх дайте дитині зробити «останній штрих” (натиснути кнопку на пралці, поставити верхівку в пірамідці тощо). Ніщо так не зміцнює віру в себе, як радість від успіхів.
Журнал „Ангеляткова наука”, березень 2009 р.
http://www.angelyatko.com.ua/school_deteil.php?id=1
Беззаперечність означає дію без заперечень.
Чи завжди наші діти виконують усе без заперечень? На щастя, діти не завжди підкоряються нашим наказам чи проханням. «На щастя?!” – обуряться деякі батьки. Батьки часто скаржаться на те, що дитина надто неслухняна, примхлива, рухлива, агресивна тощо. І майже не буває батьків, яких непокоїть слухняність.
Сучасний підліток-школяр

При всій важливості спілкування із ровесниками, вчителями та батьками все ж основу соціальної ситуації розвитку сучасного підлітка складає та проста і очевидна обставина, що він – школяр. Головна суспільна вимога до підлітка – заволодіти певною сумою знань, умінь та навичок, без якої неможлива його подальша участь в житті суспільства. Ця вимога, включена в більш широкий контекст культурної традиції з високою цінністю освіти взагалі, робить проблему навчання, навчальних досягнень, успішності, яка дуже важлива в цьому віці.
Спід успішності, який часто спостерігається в середніх класах школи може бути породженим самими різними причинами від незначних пробілів у знаннях, викликаних пропуском занять, чи зниження працездатності, зв’язаної з перебудовою організму. Встановити істинну причину невстигання в цьому віці часто буває дуже важко і це потребує участі професійного психолога. Якщо невстигання у дітей молодшого шкільного віку (не пов’язане якими-небудь органічними порушеннями) може бути в більшості випадків переможена в ході поглиблених занять з педагогом, причому підвищення встигання звичайно призводить і до покращення спілкування дитини з товаришами, підвищення його самооцінки, емоційного благополуччя і т.п., то в підлітковому віці все ніби міняється місцями. Не можна, «витягуючи” успішність, вирішити всі інші особисті проблеми підлітка, а можна зробити тільки навпаки.Найбільш масовою причиною поганого засвоєння знань в середніх класах школи є відсутність адекватної мотивації навчання, чи просто, небажання вчитися. Якщо немає бажання вчитися, ніяка допомога, ніякі додаткові заняття не принесуть користі. Однак створення адекватної мотивації навчання у підлітків, особливо тоді, коли підліток вже загубив інтерес до навчання, – дуже важка справа, яка потребує тонкої психологічної інструментовки, індивідуального підходу до кожного підлітка.
З точки зору психологів, без глибокої впевненості в перспективності кожного підлітка, в принциповій можливості розвитку його здібностей, всій його особистості праця з ним, в тому числі психологічна, не може бути успішною. самим безпосереднім чином це відноситься і до проблеми навчання, успішності.
Другою по частоті згадування причиною складності в навчанні підлітки називають складність навчальної програми, окремих предметів. Старші підлітки вказують на цю причину рідше, ніж молодші.
Нарешті, третьою по значенню причиною, на думку підлітків, є професійна некомпетентність педагогів, які «не вміють пояснити”, «зразу ставлять двійки”, «кричать, тому зразу забуваєш все, що знаєш” і т.п. Кількість подібних виказувань виявилась максимальною у VIII класі.
Якщо порівняти ці виказування підлітків з виказуваннями їх вчителів про причини складностей в навчанні, то ми бачимо, що вчителі також рахують, що у всьому винні підлітки, притримуючись таким чином явно «звинувачуючої” позиції, свого роду «презумпції невинності”: школярі «без відповідальні”, «недобросовісні”, «ліниві”. В якості другої причини вони вказують на погану допомогу батьків, які не бажають і не вміють примусити дітей вчитися та пояснити їм завдання. На третьому місці йдуть складності програми.
Нарешті, батьки провідною причиною труднощів в навчанні рахують «недоступність програми”, «високі вимоги школи” і лише потім – здібності своїх дітей.
Ще одна важлива проблема, пов’язана із сферою навчання сучасних підлітків, стоїть у повному ігноруванні пізнавальної мотивації. Зупинимося на цьому детальніше.
Почнемо з того, що переживання по поводу навчання займають у молодших підлітків перше по значенню місце, а в старших – в VII класі – друге, а у VIII – п’яте. Іншими словами, ці переживання дуже важливі для підлітків. Але які ці переживання? Як показали досліди, переважна їх більшість пов’язана із шкільними відмітками – радість від хороших оцінок, сум – від поганих. Число відповідних виказувань становить від 88,7% в IV класі до 63,3% в VIII. Переживання підлітків, які зв’язані з пізнанням, відкриттям нового в ряді інших переживань займають останнє місце, а вчителями й зовсім не фіксуються як скільки-небудь значиме для підлітків. Чи потрібно говорити про те велике значення, яке має розвиток пізнавальної мотивації не тільки для формування повноцінної навчальної та пізнавальної діяльності, але й для становлення всієї особистості людини. Разом з тим для сучасної ситуації характерне зміщення акцентів з пізнавальної діяльності (успішності, оцінки і т.д.). Внаслідок цього відбувається нерозвинутість інтересу до самого процесу пізнання, надзвичайно важливого для продуктивного розвитку особистості підлітка.
Всі діти брешуть. А чи треба з цим боротися?Всі діти поголовно брешуть. У різному віці по-різному. Чи треба з цим боротися?
Невидимий собака
У сусідньому дворі у пса був таємний притулок – буда з такого особливого захисного дерева. Чужий чоловік цю конуру ні за що не знайшов би. Вона зливалася з будинками і гаражами, як коник з травою. Ось де жив пес Іхчекуш – той самий, якого я годувала з балкона котлетами. Правда, мій старший брат запевняв маму, ніби я їх просто викидала. А я годувала голодну псину. …
Брат, звичайно, був правий, але мама все розуміла правильно. Не влаштовуючи мені прокурорських розборок, не упиваючись знанням очевидної правди, то вона завжди хитала головою і питала, дивлячись хитрими очима: «Їх-че-куш! І хто ж таке ймення придумав? »
Навіщо наводити мости
З«Останньої книги» Симон Соловейчик:« Хто любить, той не викриває, хто не любить, той тільки і робить, що підозрює і викриває, причому останнє доставляє йому мстиву радість – при цьому він ще відчуває себе правдолюбцем».
Чому діти забрехуються? Між їхніми «хочу – не хочу» і реальним життям – суцільні яри-байраки. За допомогою брехні дитина будує через них містки. Криві, косі, невміло збиті.
Частіше за інших брешуть невиправні фантазери і діти, яким не вистачає спілкування. Втомився на гучній вулиці? Виникло раптове «чому»? Захисник і просто друг потрібен зараз, цієї ж хвилини, а не в ту далеку суботу, коли мама приготує обід і перепре всі татові сорочки …
В іншому випадку накопичується самотність. Малюк заміщає її ситуацією, казковою для нього і брехливою для нас. Карлсон – дивовижна дитяча фантазія – прилетів до Малюка, тому що той його при-ду-мав!
Приклади і рішення Брехунця-фантазера, на думку психологів, допомагають дитині хоча б на короткий час: самоствердитися, захистити себе або виправдати дії, які іншим не сподобаються, виконати мрію.
Настя захлинаючись розповідала в класі про літній відпочинок в Іспанії. Особливо часто в її історії фігурував батько: і на парашуті разом літали над морем, і сукню він їй купив, і на слоні катав. Головна «принадність» – не слони в Іспанії, а батько, який пішов з сім’ї років сім тому і тепер рідко бачиться з Настею.
У Катю «закохуються» всі поголовно: то водій автобуса «та-а-ак оглянув», то Андрій з 10-го «А» телефонує і дихає в трубку, то вчитель фізкультури у коридорі чекає. У Каті відстовбурчені вуха, лікарі пообіцяли через рік-півтора зробити пластичну операцію. А Катя чекати не може, їй треба терміново, прямо зараз стати красунею!
Із шафи у спальні зникли майже всі шоколадні цукерки. Артем «своїми очима бачив, як Дуська туди влазила». Звичайно, сіамка Дуська була ні при чому. У Артема діатез, шоколад від нього ховають у платтяну шафу. Він цю таємницю розкрив і – одну цукерку, потім другу …
Як реагувати на ці загини фантазії? Коли повірити і підіграти, коли відвести розмову в бік. Головне – не заганяйте дитину в кут. Ваша любов і довіра, нехай навіть без достатніх підстав, дадуть йому більше, ніж очні ставки та перехресні допити.
Олена Краснянська
http://www.aif.ru/ 
  
 Про невідкладні завдання на найближчий час Скоро 1 вересня
Воно буде особливим. І не лише тому, що припадає на суботу. Першокласники України розпочнуть навчання за новими програмами і підручниками. Змін чимало і, по суті, - це початок серйозних перетворень в українській освіті. Вчора в Міністерстві відбулась зустріч з вчителями, яким випало набирати цьогорічні перші класи. Надихає їх творчий настрій. Власне, з цією зустрічі і розпочалась Всеукраїнська акція «Дай руку, першокласнику!». Що необхідно?
 1. Вже в лютому - березні необхідно провести педагогічні ради в школах, колегії управлінь освітою з питань організації навчання першокласників в умовах змін в початковій школі.
 2. Організувати курси, семінари, практикуми для всіх вчителів, що набирають перші класи.
3. Провести бесіди з батьками першокласників.
4. Максимально залучити усіх-усіх до забезпечення сучасної матеріальної бази навчального середовища для наймолодших школярів. Наша головна турбота - здоров’я дітей.
 5. Не приховувати проблеми до останнього дня. Краще зараз правдиво інформувати керівництво регіонів, місцеву владу про складнощі та реальний стан справ.
 6. 28 серпня 2012 року відбудеться традиційна підсумкова колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Вперше вона буде присвячена лише початковій школі. Перед цим в середині серпня пройде Всеукраїнський рейд-огляд готовності початкової школи до роботи за новими програмами. Звичайно, до цього потрібно провести районні і обласні рейди-огляди.
7. І наостанок. Міністерство планує максимально можливо пропагувати кращий досвід місцевих органів влади, шкіл щодо підготовки до нового навчального року.
-->
Час
Форма входу
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
Архів записів
Пошук
Інтернет-сервіси